Львівщина християнська

Вистава "Блаженні непорочні в дорозі"

Ось уже в 11-те щороку навесні, глядачі збираються щоб через мистецтво побачити Боже Слово. Тут ніхто не розповідає як жити. Кожен сам по собі, на одинці (в своєму сумлінні) може пережити зустріч із Творцем. І не залежно хвалить Він тебе в той момент чи докоряє – однаково це є благословіння від Нього. Бо Він є Любов! Він любить!
Ці зустрічі носять назву: фестиваль християнського мистецтва „Весняна Повінь”.
Цього року фестиваль розрахований на 7 днів. Адже в ньому погодилися приймати участь багато творчих колективів, але про це в наступних наших репортажах.
Перший день виставою „Блаженні непорочні в дорозі” театр „Еммануїл” зібрав своїх „цивільних” глядачів. Адже театр носить негласну назву „тюремно-військовий”. Бо виступає переважно перед глядачем, який в чомусь обмежений. Це і тюрми, і військові частини, і лікарні і т.п. і т.д.
І на цей раз це був дійсно глядач театру. Бо більше ніяких заходів не було передбачено і цей день. І судячи по тому, що глядач по закінченню вистави аплодував стоячи – він не був обманутий в своїх сподіваннях.
Сама вистава висвітлює події в житті перших християн. Їх розпач, по розпятті Ісуса Христа. Їхню віру в Нього та Його слова. І хоча ми можемо тільки уявляти собі їх життя. Дивлячись виставу можна сказати: „Так воно й було. Інакше й бути не могло. Бо ми люди!”.
Вистава закінчилась. Завіса опущена. І глядачі в своїх серцях понесли їжу для роздумів. Так надіється колектив театру. Бо інакше праця була б намарна.

Вже вкотре театр їде в Польшу подарувати декілька виступів громадянам Польші.

Для артистів це ще одна можливість проповіді Божого Слова, "себе показати та людей подивитися", вивчити ще одну іноземну мову.

Для глядачів, надіємося, ще одна можливість задуматися над "брєнностью битія", як глибокодумно каже один із героїв вистави.

В приміщенні театру юного глядача пройшла вистава „Різдво в домі Куп’єлло” автором якої є італійський драматург та режисер Едуардо де Філіппо. Вистава комедійно-драматичного характеру. За словами автора: пишеш комедійний твір – всі плачуть, пишеш трагічний –сміються. Де та грань між трагедією та комедією? Розібратися залишимо глядачам, адже для них це дійство.

Вистава була поставлена була поставлена монашим театром „В каптурах”. Всі актори театру, це майбутні священники, а зараз монахи, учні Василіянського інституту філософсько-богословських студій імені Йосифа Рутського. А почалося все з тадиційного вертепу. Захотілося десь відійти від традиційної форми, ввести елементи богословського характеру. Показати життя через призму Писання. І як завжди це буває, той хто віддає себе на служіння Богові, може й сам напитися із джерела води живої.

Театр, актори. Але ж їх головне призвання бути священником Бога Живого. І сьогоднішні актори , очікуючи головної події в своєму житті мають можливість ось так славити Його Ім’я.
Свій шлях до театру і режисера. Навчаючись на акторському факультеті університету імені Франка, його, його ж однокурсниці порадили монахам як режисера.

От і пройшли новорічні вертепи, вистави. Почалися відновилися пошуки чогось нового, яке як відомо давно забуте старе…